Інформація для дорослого пацієнта, у якого лікар діагностував сезонне алергічне запалення слизової оболонки носа (також відоме як сезонний нежить), та який застосовує АLERIC SPRAY

Алергічний риніт (АР), алергічне запалення слизової оболонки носа – це запальний процес, що відбувається у зоні слизової оболонки носа після контакту з алергеном, на який у пацієнта алергія. Алергія пов’язана з надмірною активацією імунної системи. Контакт з алергеном викликає патологічне вироблення антитіл (імуноглобулінів IgE), які, поєднуючись з алергеном, стимулюють імунну систему. Активовані клітини імунної системи виділяють гістамін, який через кілька хвилин викликає такі симптоми, як чхання, свербіж та водянисті виділення з носа (максимально посилюються приблизно через 15-30 хвилин). Крім гістаміну, можуть виділятися інші хімічні речовини (медіатори запалення), які відповідають за наростання запалення. На слизовій оболонці починають накопичуватися запальні клітини, що може призвести до закладеності носа. Збереження запалення сприяє формуванню надреактивності слизової оболонки носа, яка може спричиняти посилення симптомів АР у відповідь на такі додаткові чинники, як зміна температури, кондиціювання, сигаретний дим і сильні запахи.

Діагноз встановлює лікар після детального збору анамнезу, огляду пацієнта та виконання додаткових аналізів, що підтверджують діагноз.

Основними алергенами, відповідальними за АР, є: алергени кліщів домашнього пилу, пилку рослин, спори цвілі, алергени тваринного походження та т. зв. професійні алергени (наприклад, борошно, латекс, ізоціанати, формальдегід тощо).

У Польщі найпоширенішими алергенами, що викликають сезонний алергічний риніт, є пилок трав (наприклад, тонконіг лучний, грястиця збірна, костриця лучна, тимофіївка лучна та злакові культурні рослини, наприклад, жито), дерев (береза, ліщина, вільха, рідше: ясен, верба, дуб, тополя) та бур’ян (наприклад, полин звичайний, рідше: подорожник ланцетолистий). Пилок рослин часто викликає також симптоми з боку очей (наприклад, сльозотечу, свербіж, почервоніння очей). Концентрації пилку в Польщі контролюються, інформація про нього доступна в засобах масової інформації (а також в інтернеті).

Первинна профілактика складається з заходів, спрямованих на зниження ризику розвитку алергії. Сюди входять такі дії, як уникнення впливу тютюнового диму, зменшення впливу алергенів домашнього пилу у дітей чи професійних алергенів у дорослих. Крім того, грудне вигодовування може знизити ризик розвитку алергії у немовлят згодом у житті.

Якщо у пацієнта вже діагностовано алергічне захворювання, важлива вторинна профілактика – її основною рекомендацією є уникнення контакту з відомими алергенами та мінімізація екологічних ризиків. Пацієнти не повинні виходити з дому в сонячні дні, коли трава та дерева запилені, водити автомобіль з відчиненим вікном, а також мають уникати прогулянок поблизу запилених злаків чи лугів. Такі особи повинні ознайомитися з календарем цвітіння рослин, використовувати дані повідомлень, що публікуються у щоденній пресі, про поточну інтенсивність цвітіння, щоб у період найінтенсивнішого цвітіння (по можливості) застосовувати методи мінімізації впливу алергенів.

Єдиним підтвердженим методом, який може запобігти розвитку гіперчутливості до подальших алергенів та розвитку бронхіальної астми у хворих на АР, є специфічна імунотерапія.

Якщо алергічний риніт супроводжується задишкою і сухим виснажливим кашлем (особливо його нападами вночі, вранці або після фізичного навантаження), слід звернутися до лікаря для проведення діагностики бронхіальної астми – захворювання, при якому запалення вражає не ніс, а легені. Ризик розвитку астми у хворих на алергічний риніт у кілька разів вищий. Хворим на АР рекомендовано виконати скринінг бронхіальної астми (наприклад, спірометрію). У дослідженні польського населення 73,6% людей з діагнозом астма заявляли про появу нежитю. До 40% пацієнтів з АР мають бронхіальну астму.

Ефективне лікування АР призводить до зниження ризику розвитку бронхіальної астми, а також до кращого контролю над нею. Лікування АР спрямоване на зменшення інтенсивності назальних симптомів, опосередковано впливаючи на перебіг астми.

Пам’ятайте! Лікування алергічного риніту призначає та контролює лікар.

Метою лікування є покращення якості життя пацієнта шляхом контролю симптомів захворювання, а також попередження ускладнень та супутніх захворювань з АР. При виборі методу лікування враховують основне захворювання, вираженість симптомів, ефективність обраних методів та побажання пацієнта (спосіб введення препарату, витрати на лікування). Як правило, використовується принцип поступового введення препаратів залежно від вираженості симптомів. Важливо: якщо основне захворювання супроводжується симптомами з боку інших органів, необхідна додаткова консультація лікаря. Бронхіальні симптоми (кашель, задишка) можуть вимагати діагностики та лікування астми. Симптоми з боку органів зору вимагають консультації офтальмолога.

Основним елементом лікування є немедикаментозне лікування, яке включає:

• відповідне інформування хворого про причини виникнення хвороби та симптомів, а також повідомлення про застосовувані препарати, механізми їхньої дії та інструктування про їх правильне застосування. Якщо у пацієнта виникнуть будь-які сумніви, він повинен проконсультуватися з лікарем.
• уникнення контакту з алергенами (див. вище: Профілактика).

Негайне полегшення може принести промивання слизової оболонки носа ізотонічним або гіпертонічним розчином – це допомагає механічний чином усунути алергени зі слизової оболонки носа та зменшити вираженість симптомів АР.

Фармакологічне лікування передбачає застосування препаратів різних терапевтичних груп – насамперед пероральних антигістамінних та протизапальних препаратів: назальних глюкокортикостероїдів місцевої дії. Крім того, можна застосовувати антилейкотрієнові препарати, іпратропію бромід, протинабрякові засоби для слизової оболонки носа, а також антигістамінні назальні та очні засоби.

Специфічна імунотерапія – це єдина етіотропна (причинна) терапія алергічного риніту. Полягає у введенні сенсибілізуючого алергену у зростаючих дозах протягом кількох років (у формі ін’єкцій або сублінгвально). Це викликає толерантність до алергену. Ця схема лікування призначена для осіб зі складнішими симптомами АР, які не реагують на медикаментозне лікування, а також для пацієнтів, які не можуть уникнути алергену, не переносять або не приймають медикаментозну терапію.